Боже, коли сьогодні із суєтним дзвоником будильника розплющу очі і навмання шукатиму свої хатні капці, затуляючись від ясного сонячного проміння – нагадай мені, що цей день настав лише з Твоєї волі.
Нагадай мені, що не про термінові справи, але про Тебе має бути моя перша думка. Коли мені ліньки буде вставати – нагадай про тих, хто вже ніколи не зможе встати, бо прикутий до ліжка.
Коли раптом мені набридне сніданок і ранкова кава матиме буденний присмак – пригадай мені про тих, що мріють про кусник хліба.
Якщо моє тіло буде виснажене безсонними ночами через дитячий плач – пригадай мені, що у мене є найбільше щастя, якого так багато пар позбавлені.
Нагадай мені подякувати за того, хто поруч. Як би часом боляче найближчі не ранили нас – саме вони наповнюють наші будні сенсом і любов’ю.
Я не знаю, виходячи з дому, чи повернусь. Але Ти знаєш, Боже. Тому дай моєму серцю мудрості і смирення щодня бути готовим до зустрічі з Тобою, а разом з тим – готовим прийняти усілякі прикрощі так, як і радість.
Запрошую Тебе усміхатись сьогодні разом зі мною і разом плакати. Твоє плече, Боже, сильне, щоб опертись – підстав його мені у складну мить.
І вкотре нагадуй на роботі: те, що я роблю має бути корисним для мене і для інших. І додай мені сил і відваги змінювати своє життя, коли цього потрібно.
Врешті вчи мене любити, Боже, бо це найбільша наука. Любити кожного, хто трапляється мені у житті, пам’ятаючи, що кожен – це Твій Образ.
Допоможи мені бути чесним перед собою і Тобою, Боже, а ще люблячим і терпеливим. І не дозволь мені забувати, що Ти – мій найкращий Друг.
Автор: Тетяна Трачук
<3